Усі пам'ятають, як в дитинстві мама говорила нам, що треба ділитися з друзями. І неважливо, що це, солодка булочка чи улюблена іграшка. Що відчували при цьому ми? Комусь було прикро, комусь незрозуміло. А чи ви пам'ятаєте, як пояснювали нам, навіщо це потрібно? Чому ми повинні віддати свою цукерку чи ведмедика іншій людині? Чим він кращий за мене?
Деякі батьки вважають, що не потрібно ділитися з товаришами, тому що тоді у дитини залишаться всі ресурси для благополучного життя. Але в такому випадку ми виростимо жаднюгу. З іншого боку, якщо постійно віддавати все своє іншій людині, то, врешті-решт, залишишся ні з чим. Досвід показує, що ті діти, які не навчилися говорити «ні», у майбутньому страждають від того, що ними маніпулюють. Тож як дотриматися балансу і не втратити заповітну золоту середину?
Дитина-жаднюга
Жадібна дитина - це проблема батьків. І її треба вирішувати. Але спочатку потрібно зрозуміти, чи усвідомлена жадібність малюка, чи він через свій вік просто не знає ще, що це таке.
Коли малюкові виповнюється всього рік, то про жадібність і мови не може бути. Дитина тільки-но навчилася розмовляти, і не потрібно на неї тиснути моральними принципами.
У два роки дитина розуміє, що є її речі, а є чужі. Іграшки, цукерки, одяг вона сприймає як продовження власного «Я». Малюкові потрібно вселити впевненість у тому, що його речі - це тільки його, і ніхто не може взяти їх без дозволу.
У три роки дитина повинна навчитися говорити тверде «ні». Інакше вона стане об'єктом маніпуляцій, і її життя перетвориться на жах. Батьки повинні навчити дитину тому, що між відмовою і жадібністю є різниця. Відмова - це захист своїх речей, а жадібність - погана і шкідлива риса характеру.
У чотири роки дитина виходить на новий етап соціалізації. На першому плані буде спілкування, а речі вже відіграють другорядну роль, вони лише допомагають зав'язати розмову і знайти друзів. У цьому віці дитина розуміє, що їй буде легше налагодити комунікацію з однолітками, якщо поділитися солодощами, позичити машинку чи ляльку, подарувати ручку.
У п'ять-сім років причиною жадібності може бути внутрішня дисгармонія дитини. Іноді буває так, що дитина не хоче ділитися з молодшим братом чи сестрою. У цьому випадку, швидше за все, проблема в дитячих ревнощах. Якщо це саме так, то батькам необхідно поговорити зі старшою дитиною, тому що тема ревнощів у родині має велике значення, і цю проблему необхідно вирішити, як можна раніше.
Причини дитячої жадібності
Як тільки ви починаєте помічати перші прояви жадібності, потрібно розібратися в природі їх виникнення.
Існує кілька основних причин – розглянемо їх.
Дефіцит уваги.
Як правило, так відбувається у тих батьків, які дуже багато працюють. Батьки намагаються замінити увагу численними подарунками. Цінність подарунків у сприйнятті дитини зростає, і вона починає скупитися.
Надлишок уваги.
Усі батьки дуже люблять свою дитину, але дозволяючи і прощаючи їй абсолютно все, мама і тато виховують маленького маніпулятора. Важливо дотримуватися балансу.
Страх самотності.
У ранньому віці для малюка іграшки замінюють друзів. Дитина боїться залишитися на самоті, тому ділитися своїми друзями їй ні з ким не хочеться.
Ревнощі.
Як правило, дитина ревнує батьків до братів і сестер, особливо до молодших. І якщо хтось отримує більше уваги, то інша дитина починає виявляти невдоволення, яке часто переходить в агресію - і, як наслідок, жадібність.
Ощадливість.
Дитина дуже переживає за свої речі, боїться, що хтось зламає або зіпсує його іграшки. Як наслідок - не хоче їх нікому давати.
Що робити, якщо дитина жадібна?
Якщо в сім'ї росте жадібна дитина, батьки повинні знати, що робити. Дитина завжди бачить, як у друзів з'являються нові іграшки. Звичайно, їй теж хочеться мати такі, а то й кращі. Не потрібно миттєво бігти до магазину і потурати всім примхам вашого вередуна. Привчайте вашу дитину цінувати чужу працю і розуміти, як непросто все дістається. Відучити дитину від жадібності не так вже й складно. Ось кілька порад.
У спокійній формі розкажіть дитині, чому не потрібно скупитися і так важливо ділитися речами. Наведіть приклади з реального життя. Знайдіть казки чи мультфільми, у яких герої скупилися і потрапляли в непрості ситуації. Після прочитання поговоріть з дитиною, запитайте, який висновок вона зробила, чи зрозуміла вона, що скупитися - погано.
Моральні цінності закладаються в 4-5 років. Важливо не пропустити цей час і проводити з дитиною бесіди про добро і зло, правду і брехню, милосердя і жадібність. Необхідно прищепити малюкові моральні якості, які в майбутньому допоможуть йому розібратися в непростих життєвих ситуаціях.
Чітко розмежовуйте жадібність і природне бажання дитини вибороти і захистити свою індивідуальність і права.
Не треба забирати у своєї дитини проти її волі іграшку, щоб дати іншому малюкові. Це може сприйматися як зрада. Потрібно пояснити так, щоб дитина сама захотіла поділитися.
Не забувайте мотивувати і хвалити дитину. Нехай її хороші вчинки асоціюються із схваленням цього батьками. Тільки тоді вона зможе зробити правильні висновки.
Найголовніше - потрібно зрозуміти, що жадібність у певному віці - це нормально. Запасіться терпінням, станьте для своєї дитини хорошим учителем, другом. Так вона відчує, як добрі справи в житті повертаються до неї.
